Що потрібно знати про булінг

Насильство в освітньому середовищі має різний характер і природу. Воно може проявлятися як у формі одноразових, так і в вигляді систематичних дій. Але ці   дії   завжди   завдають   шкоди   психічному   та   фізичному   здоров’ю   всіх учасників/учасниць цього процесу.

Виявити випадки насильства в закладі освіти  достатньо  важко. Передусім тому, що насильство відбувається переважно в місцях, де відсутній контроль і нагляд дорослих. До того ж і потерпілий, і спостерігачі воліють не повідомляти нікого про випадок, щоб їх не вважали «ябедником/ябедницею» або через страх зізнатись.

Найнебезпечнішим   є   повторюваність   випадків   насильства  в   освітньому середовищі.   Саме   систематичні   насильницькі   дії   є   булінгом   або   цькуванням.

Термін «булінг» походить від англійського слова «bully», тобто хуліган, забіяка,задира.

Булінг (цькування)  – це діяння (дія або бездіяльність) учасників  освітнього процесу,  які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи

неповнолітньої   особи   або   такою   особою   стосовно   інших   учасників   освітнього   процесу, внаслідок  чого  могла  бути   чи  була  заподіяна   шкода  психічному  або фізичному  здоров’ю потерпілого.

         Булінг (цькування) відрізняється від сварки такими ознаками:

√   систематичність (повторюваність) діяння (дії або бездіяльності)

√   умисні дії (злий умисел)

√   владний дисбаланс між кривдником і потерпілим

√   відсутнє розкаяння у кривдника.

         Булінг   (цькування)  проявляється   через   різні   форми   насильства,   які вчиняються систематично по відношенню до однієї і тієї ж особи.

Це можуть бути прояви:

1. фізичного насильства
2. психологічного насильства
3. економічного насильства
4. сексуального насильства.

З розвитком сучасних електронних технологій насильницькі дії  (передусім прояви психологічного, сексуального насильства) при булінгу (цькуванні) часто вчиняються   за   допомогою   електронних   засобів   комунікації,   що   має   назву  – кібербулінг, який може проявлятись в різному вигляді:

●   перепалки, або флеймінг – обмін короткими гнівними репліками в чатах,

форумах, дискусійних групах тощо;

●   нападки  –   повторювані   образливі   СМС-повідомлення,   в   меседжери,

постійні дзвінки тощо;

●   обмовляння  –  це  розповсюдження   принизливої  неправдивої  інформації

через  текстові повідомлення, фото, відео з використанням засобів електронного зв’язку;

●   самозванство або перевтілення в певну особу, використовуючи її акаунт в

соціальних мережах, блогах, пошті, системі миттєвих повідомлень тощо;

●   ошуканство  або видурювання конфіденційної інформації (текстів, фото,

відео) та її передача в Інтернеті або поштою тим, кому вона не призначалась;

●   сталкінг  або кіберпереслідування  –  це дії з прихованого вистежування,

зазвичай   зроблені   нишком,   анонімно,   з   метою   нанесення   психологічної   або фізичної шкоди;

●   знімання на відео реальних нападів з метою їх поширення в інтернет мережі

або хепіслеппінг;

●   використання   інтернет-спілкування   для   подальшого   вчинення   дитиною певних дій, зокрема   використання її у сексуальних цілях (кібергрумінг) або доведення до самогубства («спільноти смерті»).

Наслідки булінгу для потерпілого (жертви) можуть бути:

− Зниження якості навчання

− Підвищення агресії та перенесення її на інших

− Відсутність   друзів,   відсутність   комунікативних   навичок,

усамітнення

− Схильність до нервово-психічних розладів та депресії

− Фізичне нездужання психосоматичного походження

− Занижена самооцінка

− Прояви девіантної поведінки

Наслідки булінгу (цькування) для кривдника(ниці):

− проблеми у стосунках з однолітками та дорослими

− надмірна агресія

− прояви асоціальної поведінки

− неблагополучне майбутнє

− недостатня соціалізація

− асоціальні риси особистості

Наслідки булінгу (цькування) для спостерігачів (свідків):

− досвід безсилля перед владою натовпу чи сильнішого, сорому за свою

легкодухість

− відчуття безпорадності

− депресивний стан чи перезбудження

− небажання відвідувати  заклад освіти

Дитина ймовірно потерпає від булінгу (цькування), якщо вона:

●   приходить додому в пошкодженому одязі чи загубленими речами;

●    має поранення, синці, подряпини;

●    має мало друзів, або зовсім їх не має;

●    боїться йти до закладу освіти, сідати в автобус, брати участь в активностях з однолітками;

●    обирає незвичний шлях, коли повертається додому;

●    втрачає інтерес до навчання або починає навчатись 

     набагато гірше, ніж зазвичай;

     ●   виглядає пригніченою, сумною, заплаканою, без настрою, коли    приходить додому;

      ●    часто жаліється на головний біль, болі в шлунку, інші фізичні   негаразди;

     ●    тривожно спить, часто бачить погані сни;

     ●    втрачає апетит;

     ●    проявляє тривогу і низьку самооцінку.

ГОВОРИМО З ДІТЬМИ ПРО ТЕ, ЩО:

• булінг (цькування) недопустимий, бо це порушує честь і гідність, і такого ставлення ніхто не хотів би до себе;
• у кожної людини є особисті межі, ніхто не має права їх порушувати;
• кожний має право на індивідуальні особливості і інші приймають їх такими, якими вони є;
•  коли трапляється ситуація булінгу (цькування), діти не мають мовчати, учасники ситуації мають право на захист, а дорослі зобов’язані реагувати на такі випадки. 

П’ЯТЬ КОРИСНИХ ПРАВИЛ ПРОТИДІЇ КІБЕРБУЛІНГУ, З ЯКИМИ ПОТРІБНО ПОЗНАЙОМИТИ ДІТЕЙ:

1.   Не поспішай, не виплескуй свій негатив у кіберпростір.

2.   Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності.

3.   Зберігай підтвердження факту нападів.

4.   Ігноруй з розумом  – доречно ігнорувати поодинокий  негатив.

5.   Можливе тимчасове блокування.